1. Запевніть дитину, що ви зробите все, щоб вона була у безпеці. Говоріть впевнено і спокійно. Ваша реакція багато в чому визначає те, як буде реагувати на подію дитина.

2. Вимкніть телевізор. Розгорнута засобами масової інформації навколо події кампанія може бути травматичною.

3. Майте на увазі, що реакція дитини може бути різною в залежності від віку. Дитина може бути дратівливою, тривожною.

4. Основне завдання - це допомогти дитині відновити відчуття безпеки.

Для дошкільнят досить визнати, що «щось недобре сталося, мама і тато засмучені, але з ними все нормально, і вони захистять тебе від біди».

5. Спокійно висловіть свої емоції, але пам'ятайте, що ваше врівноважена поведінка буде більше сприяти почуттю безпеки.

6. Приділяйте дитині більше часу і уваги. Допоможіть дитині заспокоїтися як через психологічний стан , так і фізичний - дитині може знадобитися не тільки більше ласки і уваги, але також більше виходу фізичної енергії.Обіймайте дитину частіше.

Вкладання спати може бути дуже важливим моментом. Використовуйте його для того, щоб побути з дитиною, почитати казку тощо.

7. Дозвольте дитині задавати питання, говорити про події, висловлювати свої почуття. Забезпечте її необхідним матеріалом для висловлюванню своїх почуттів - пластиліном, фарбами, журналами.

8. Грайте з маленькою дитиною, щоб допомогти їй відіграти свої страхи і занепокоєння.

9. Вислуховуйте. Дитина може повторювати знову і знову гру або розповідь. Це може бути втомливим для батьків. Однак це важливо для дитини. І вона стежить за реакцією на її розповідь батьків. Якщо ж дитина застряє і повторення триває багато тижнів без зміни, зверніться до психолога.

10. Дотримуйтеся розпорядку в їжі, грі та сні. Це допоможе дитині відновити почуття стабільності і безпеки. Уникайте непотрібних змін.

11. Діти особливо чутливі після травматичної події. Вони можуть гостро реагувати на звуки, запахи, місця, які нагадують їм про подію. Майте на увазі, що ці чинники можуть викликати сильні емоційні реакції через багато часу після травматичної події. Пам'ятайте, що діти виживають і відновлюються після травматичної події. Дайте дитині і собі час на це.

12. Зверніться за допомогою, якщо ви самі відчуваєте себе тривожно й засмучено. Ви зможете бути кориснішим для дитини, якщо ви будете вести себе спокійно і впевнено.

Поведінкові особливості дітей,

які пережили травматичний досвід

Значна частина дітей переміщається з окупованих територій або районів збройного конфлікту без належним чином

оформлених нотаріальних доручень батьків, у супроводі тільки знайомих або родичів. Якщо дитину евакуювали окремо від

батьків, окрім травми від збройного конфлікту, переміщення,

вона також потерпає від розриву з близькими людьми – батьками або опікунами (дідусями, бабусями та ін.).

Через розрив у стосунках з близьким дорослим у дитини можуть спостерігатися негативні зміни поведінки. При

втраті об’єкта прив’язаності (сім’ї як сфери формування

прив’язаності) у дитини виникає порушення прив’язаності.

Визначають такі її види:

Негативна (невротична) прив’язаність – дитина постійно шукає уваги від дорослих, навіть і негативної,провокуючи покарання, дратуючи дорослих.

Амбівалентна прив’язаність – дитина постійно демонструє подвійне ставлення до близького дорослого:то пеститься до нього, то грубіянить, уникає. Компроміси у стосунках відсутні, а сама дитина не може пояснити свою поведінку і страждає від цього.

Як пов’язані стан батьків

і стан дитини?

Те, як діти реагують на труднощі кризи, залежить від їх

віку та рівня розвитку. Це також залежить від того, як взаємодіють з ними та між собою їхні батьки, піклувальники та інші

дорослі. Наприклад, маленькі діти не здатні повністю зрозуміти, що відбувається навколо, і особливо потребують підтримки

дорослих. Зазвичай діти справляються краще, коли поруч знаходяться сильні, спокійні дорослі. У дітей і підлітків виявляються такі ж реакції дистресу (відсутність будь-якої реакції,

агресія, уникання, заперечення та ін.), що й у дорослих. Вони

віддзеркалюють норму реагування на події навколо. Дорослі

можуть впоратися з ситуацією самостійно. Діти потребують

підтримки та перебування поряд з дорослими, які допоможуть

їм подолати кризу та адаптуватися до нових умов.

Дитина може розвиватися відповідно до свого віку в стабільних безпечних умовах. У ситуації війни та вимушеного переселення даний процес порушується. І для його відновлення

необхідно подбати про безпеку та емоційну стабільність, перш

за все на сімейному рівні. Адже справжнє відчуття безпеки дитині дають лише близькі довірливі стосунки зїї дорослим, який

відповідає за існування дитини. Але часто ми зіштовхуємося з

ситуацією, коли самі дорослі переживають дезадаптацію (повна або часткова втрата здатності пристосуватися до середовища) та стрес і не можуть або не знають, як бути ресурсом для

дітей та допомогти їм впоратися з пережитим. Якщо дитина не

має належної підтримки в сім’ї, не почувається безпечно – тоді

в поведінці та стані дитини можуть виникати певні порушення.

Це помітно і у шкільному житті дитини.

Ознаки стресу й порушення

адаптації дітей ВПО дошкільного віку

Діти молодшого шкільного віку відображають у грі все,

що відбувається навколо. Гра для дітей – це можливість впоратися з ситуацією, яка вже трапилася чи відбувається зараз.

Тому вони відображають у рольових іграх війну, переселення,

переховування у бомбосховищах, гру у волонтерів, психологів,

соціальних працівників тощо. У таких випадках не треба хвилюватися (якщо це не загрожує здоров’ю та життю дитини). Це

нормальна реакція дітей на незвичайні ситуації.

При стресі та порушенні адаптації для дітей молодшого шкільного віку характерно: безсилля і пасивність, відсутність звичайних поведінкових реакцій; підвищена збудливість,

злість і незібраність; страх розставання і постійна переписка

смс або дзвінки батькам на уроках; погіршення пам’яті, уваги, здатності зосередитися, зниження успішності в навчанні,

втрата інтересу до шкільної діяльності; соматичні симптоми

(болі в животі, головні болі); підсилена реакція на гучні звуки;

«заморожування» (раптова нерухомість); метушливість, плач

від найменших подразників; порушення харчування (можуть

ховати/красти їжу).

Як допомогти дитині впоратися зі стресом

1. Страх – нормальна реакція на будь-яку небезпеку, що загрожує нашому життю або безпеці.

2. Чого бояться діти після катастрофи? Вони бояться повторної катастрофи, травм і смерті. Вони бояться розлуки з родиною. Вони бояться залишитися на самоті.

3. Ми повинні визнати, що перелякана дитина – це сильно перелякана людина, у якої всі реакції продиктовані інстинктами!

4. Перший крок з боку батьків повинен полягати в тому, щоб зрозуміти, які саме страхи і тривоги відчувають діти. Дії батьків: 1)Дуже важливо, щоб всі члени сім’ї залишалися разом! (не варто віддавати дітей в санаторії, тим паче за кордон, одразу після переїзду чи пережитої травматичної ситуації).

2) Дітей слід заспокоювати як словами, так і вчинками.

3) Прислухайтеся до розповідей дітей про їх страхи.

4) Прислухайтеся до розповідей дітей про те, що вони відчувають і думають про те, що відбувається; проявляйте позитивне ставлення до цих розповідей.

5) Роз’ясніть дітям відомі вам факти, що стосуються тяжкої події; вислухайте реакцію дітей.

6) Запропонуйте дітям поговорити.

7) Незважаючи на дитячі страхи, як самі діти, так і всі члени сім’ї повинні продовжувати нормальну діяльність.

8) Спілкуйтеся і дійте у співпраці зі службами допомоги (психологами, соціальними працівниками, вчителями) або з учнівською групою підтримки в школі, де навчаються ваші діти. Кроки для стабілізації ситуації з боку батьків. Будьте уважними до змін в поведінці дитини. Зверніться до лікаря, психолога, психотерапевта, якщо стан дитини викликає занепокоєння.

За додатковими питаннями та консультативною допомогою звертайтеся на електрону адресу: [email protected]

Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу №27 "Вишенька"

Психологічна допомога дітям ВПО