Криза трирічного віку -  це період "відділення" дитини від дорослого. Можна навіть назвати цей період часом становлення особистості дитини. Це, безумовно, важкий час для батьків, бо у цей період дитина може стати начебто некерованою, дуже примхливою, гостро конфліктувати з близькими. Але від того, як батьки поведуть себе, багато в чому буде залежати, яким виросте їхня дитина: пасивною або активною, наполегливою і незалежною або боязкою і невпевненою у собі. Особливо сильно криза 3 років проявляється в сім'ях, де дитина єдина.

Криза трьох років може початися вже з 2,5 років, а закінчитися в 3,5 – 4 роки. В окремих дітей вона є яскраво вираженою, в інших, навпаки, криза починається і завершується непомітно.

Пам`ятка для батьків

Криза триріччя не обов’язково проявляється чітко в три роки. Багато що залежить від індивідуальних особливостей, потенціалу дитини. Деякі мами помічали кризові передумови вже в два роки. Так рано це відбувається, якщо у дитини швидко пішла мова. Але частіше криза трапляється у віці від двох з половиною до трьох з половиною років. Точні дати початку і закінчення кризи не зафіксуєш. І тільки в середині шляху трапляється різке загострення кризової симптоматики. Скільки триває криза триріччя? І тут не буде конкретної відповіді. Спостереження показують, що вередник може виправитися вже через п’ять-шість тижнів, а може «грати» на нервах цілий рік. Проблема так актуальна, що в дошкільних навчальних закладах психологи і вихователі навіть проводять тематичні консультації для батьків. Є також спеціальні сайти психологічної допомоги, де в режимі віртуального спілкування можна порадитися з фахівцями з приводу поведінки малюка.

Симптоми кризи 3 років

Як же батькам зрозуміти, що зміни в поведінці улюбленого чада - це вікова криза, а не різко зіпсувався характер? Ось основні моменти, на які варто звернути увагу:

дитина проявляє впертість, наполягає на своєму

відмовляється робити те, про що його просять

хоче все робити сам, вважаючи себе дорослим

часто вередує, влаштовує істерику

малюк дає негативні оцінки людям

робить все навпаки, кусається, б'ється

виявляє почуття власності, жадібність

маніпулює дорослими

боїться темряви, висоти, чужих людей

задає багато питань, вимагає до себе увагу

Поради та рекомендації батькам

дотримуватися режиму дня. Це найголовніше!

проявляти витримку і терпіння;

не зривати на крик, не карати;

заохочувати самостійність, якщо це не шкодить дитині. Нехай він сам вирішить, що одягне, зав'яже шнурки, вибере йогурт;

якомога менше забороняти;

дозволяти не все, пояснюючи чому;

батьки повинні бути прикладом для малюка;

у вихованні потрібна єдина позиція дорослих. Мама, тато, бабусі й дідусі повинні діяти узгоджено, не суперечачи одна одній;

рідко говорити «ні» і «не можна», і не змінювати свого рішення;

не піддаватися на провокації в разі істерик, навіть якщо це відбувається на вулиці, або в магазині. Зберігати спокій, щоб не відбувалося. Дитина часто зазнає дорослих. Довго кричати він не буде. До крайніх форм справа доходить дуже рідко;

не змушувати, а пропонувати і просити. Можна запропонувати вибір.

Варто:

- підтримувати атмосферу любові, ласки, безпеки й забезпечувати захист;

- давати прості та чіткі інструкції, що ними дитина може керуватись;

- підтримувати і хвалити за досягнення;

- учити дитину основних правил безпеки;

- встановлювати розумні межі поведінки і стежити за їх виконанням;

- радіти розумовій активності та сприяти її проявам у дитини;

- приділяти дитині час і забезпечувати можливості для розвитку ЇЇ мислення;

- пояснювати дитині, що для чого робити, як робити тощо;

- дозволяти дитині виражати як позитивні, так і негативні емоції;

- показати дитині різні способи вираження своїх почуттів;

- залишатися спокійним під час спалахів гніву дитини — не поступатися, але й не зловживати владою;

- називати почуття, що їх переживає дитина в конкретній ситуації, та озвучувати їй свої переживання;

- виражати своє невдоволення лише щодо вчинків дитини, а не до неї самої;

- утримуватися від суперечок про те, хто має рацію, а хто ні;

ставитися до дитини, як до «чудової, надзвичайної трирічки».

Не варто:

- конкурувати за владу з трирічною дитиною;

- вважати, що хороші батьки — це ті, в яких дитина слухняна;

- пригнічувати дитячу активність і самостійність, карати за імпульсивність;

- ставитися до дитини, як до «жахливої трирічки»;

- відмовлятися встановлювати межі й вимоги до поведінки дитини;

- очікувати забагато від дитини, наче вона вже і справді доросла;

- гадати, що дитина гратиме з іншими дітьми раніше, ніж навчиться грати біля них;

- соромити та ігнорувати дитину.