Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом  її житті дитини, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Про що насамперед мають пам’ятати батьки майбутнього першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини до школи?

 Консультація психолога

Готовність дитини до НУШ: важливі аспекти

Нова  українська школа (НУШ) презентувала вимоги до взаємин «учні — батьки — вчителі — школа». Пріоритетами в них є педагогіка партнерства, нові підходи до навчання учнів, формування в них ключових компетентностей тощо. Педагоги-дошкільники також мають переосмилити свої підходи до підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі. Насамперед продумати роботу з батьками.

Погляди батьків щодо підготовки дитини до школи різноманітні. Одні вважають, що готувати дитину до школи потрібно. Йдучи до школи, вона має вміти читати, писати та рахувати. Інші наголошують, що поспішати не варто — дитина сама все надолужить. Як відшукати «золоту середину»: підготувати дитину до школи і водночас не відбити в неї бажання вчитися? Та й невже настільки важливо, щоб дитина, йдучи до школи, вже вміла читати та рахувати?

Одне з найголовніших питань у роботі закладу дошкільної освіти — психолого-педагогічна просвіта батьків — набуває особливого значення під час роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку. Завданням педагогів є формувати відповідний рівень психолого-педагогічної грамотності батьків щодо вікових особливостей розвитку старшого дошкільника та молодшого школяра, а також у формуванні в них уміння налагоджувати партнерську взаємодію з дитиною — майбутнім першокласником.

Соціальна готовність

Соціальна готовність містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей. Соціальна готовність включає:

- адекватність;

- вміння жити й розвиватись у соціальному оточенні;

- мати відповідні навички комунікації;

- соціальна компетентність (вербальна активність, виконання вимог та дотримання правил поведінки, відстоювання власної позиції, прийняття рішень, орієнтація у просторі та часі, толерантність, емпатія).

Вольова готовність

Вольова готовність дитини до шкільного навчання – важлива складова її успішної адаптації. Дитина має свідомо контролювати себе, керувати своїми внутрішніми і зовнішніми діями, пізнавальними процесами та поведінкою загалом.

Про вольову готовність дитини можна робити висновок за сформованістю в неї довільних процесів (пам’яті, уваги, сприйняття).

Показники сформованості довільних процесів

- Дитина певний час уважно розглядає той чи інший предмет.

- Малюк запам’ятовує уривки, які потрібно вивчити, у розповідях чи малюнках відтворює те, що бачив або чув.

- Нескладні завдання, запропоновані дорослими, дитина може самостійно виконати, спираючись на власні сили.

- Уміє самостійно себе обслуговувати (вдягається, завязує шнурки, прибирає після себе, вмивається, чистить зуби, дотримується особистої гігієни).

- Дотримується певного ритму в своїй роботі.

- Дотримується певних правил поведінки.

- Уміє правильно реагувати на оцінку дорослими виконаного завдання ( якщо оцінка не позитивна, не ображається, не кидається речами, не падає на підлогу, не тікає …).

- Дитина вміє сама оцінювати свою роботу.

Мотиваційна готовність

Щоб навчання було успішним, дитина має передусім прагнути нового шкільного життя, серйозних занять, відповідальних доручень. Виникненню таких бажань сприяє мотивація на навчання, на важливу змістовну діяльність, більш значущу, ніж гра дошкільнят.

Мотиваційна готовність – своєрідний генератор позитивного ставлення до школи. Це той двигун, який допомагає первачкові комфортно почуватися у школі й позитивно ставитися до навчання як до цікавого процесу.

Дуже важливо, щоб діти отримували позитивну інформацію про школу, а не різні страшилки або погрози (от підеш до школи, там не побавишся…)

Визначаємо рівень мотиваційної готовності дитини

Рівень мотиваційної готовності дитини можна встановити за допомогою бесіди, в якій можна з’ясувати бажання малого стати школярем та його уявлення про школу.

Відповіді дітей можна поділити на чотири групи.

Прагнення бути школярем, бажання вчитися ґрунтуються на відповідному уявлені про школу. Серед цією групи відповідей будуть одиниці шестирічних малят, бо їхня основна потреба – ще гра, а не навчання.

Прагнення стати школярем ґрунтується на поверховому уявлені. Так розмірковують вже більшість шестирічних.

Дитина начебто й правильно уявляє вимоги, які висуває школа, але водночас відчуває побоювання страх. Таких відповідей досить багато.

Дитина не бажає йти до школи. На жаль, останнім часом кількість таких відповідей збільшується.

Батьків мають насторожити третя і четверта групи відповідей. Звідси висновок: треба краще ознайомити дитину зі школою й поставитися до цього досить серйозно.

Інтелектуальна готовність

На що ж слід звернути увагу в інтелектуальному розвиткові малюка?

Інтелектуальна готовність проявляється у загальному рівні розумового розвитку дитини, важливим показником якого є системність уявлень, знань про довкілля, життя природи, деякі соціальні явища.

Інтелектуальна готовність визначається за рівнем розвитку пізнавальної діяльності дитини(уваги, пам’яті, мислення, мовлення, сприймання).

Також визначаємо за володінням нею деякими елементарними навчальними навичками – здійсненням звукового аналізу слова, читанням (по літерах, складах або зв’язним – цілими словами), лічбою та обчисленнями, підготовленістю руки до письма.

Не змушуйте дітей до жодних навчальних дій. Формуйте бажання. Готуйте до навчання, пам’ятаючи: тільки бажання та інтерес дитини є ключем до цього процесу.

Лоіс Брайденбек, вчителька з Америки з 54 роками досвіду викладання у школі розповіла, на що батькам слід звернути увагу, готуючи дітей до майбутнього.

“Нова українська школа” публікує поради, записані на зустрічі, яку організувала Atlantic School у Києві.

1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.

2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).

3. Нещодавні дослідження (опубліковані виданням Business Insider) свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.

4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.

5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.

6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.

7. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.

8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.

9. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, – справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.

10. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.

11. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.

Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.

12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.

13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже – полегшує вивчення мов.

14. Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати – добре, це дає час подумати.

15. Коли діти роблять щось добре – хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли – недоречна.

16. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.

17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.

18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми – це вплине на її власну здатність будувати стосунки.

19. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід.

20. Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі – діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.

 За додатковими питаннями  та консультативною допомогою звертайтеся на електрону адресу: [email protected]