Що таке емоційний комфорт?

Емоційний (психологічний) комфорт означає, що дитина перебуває у стані душевної рівноваги, спокою, захищеності, вона задоволена своїм життям, оптимістична. Це позитивно впливає на всі сфери життєдіяльності.

 Саме в родині задовольняються провідні потреби дитини – дошкільника:

у любові та прийнятті;

у розумінні й повазі;

у довірі до навколишнього світу;

у нових враженнях;

у самостійності;

чітко дотримуватися не суперечливих правил;

у ритмічній організації життя.

Способи задоволення емоційних потреб дитини:

контакт очей;

тілесний контакт;

пильна увага;

дисципліна, режим;

приклад дорослих;

забезпечення самостійності.

Щоб знати,чи комфортно почувається дитина, потрібно вміти розрізняти прояви емоційного благополуччя й неблагополуччя.

Емоційне благополуччя дитини виражається в таких її рисах:

довіра до світу;

здатність проявляти гуманні почуття;

уміння співпереживати й відчувати стан іншої людини;

наявність позитивних емоцій і почуття гумору;

здатність і потреба в тілесному контакті; почуття подиву;

варіативність поведінки;

здатність до позитивного підкріплення себе та власних дій;

упевненість в собі;

уміння знаходити спільну мову з іншими людьми.

Риси, що сигналізують про емоційне неблагополуччя дитини: схильність ображатися; вразливість; жадібність, егоїзм;страхи,тривожність; агресія, жорстокість;некерованість;замкнутість;байдужість; відсутність інтересу до будь – чого. Які ж причини порушують емоційне благополуччя?

Дитина відчуває емоційне неблагополуччя, якщо:

не одержує досить любові від своїх батьків, особливо від матері;

відчуває непогодженість у вимогах до неї;

відчуває велике, невідповідне віку навантаження;

у родині панує не гармонійний стиль виховання;

у родині панує не благополучна атмосфера;

одержує не достатньо інформації;

відчуває надмірну строгість батьків або дорослих, покарання, боїться зробити щось не так.

Консультація для педагогів:

«Створення умов для психологічного комфорту дитини у дитячому садку»

Дошкільний період є унікальною, неповторною фазою емоційного  розвитку людської особистості. Почуття і переживання дитини стають складнішими, більш диференційованими. Активно формуються морально-етичні,інтелектуальні й естетичні категорії (добрий – злий, гарний – негарний, хороший – поганий та ін.). Розвиваються почуття власної гідності,справедливості, сорому,гумору, вміння поставити себе на місце іншого,співпереживати з ним. Емоційні переживання дедалі набувають вербалізованого характеру («Я ображений на тебе»). Яскраво виявляються симпатії й антипатії, з’являється потреба у визнанні й схваленні, у розумінні, підтримці та любові.

Найперше завдання вихователів – забезпечення в садочку психічного комфорту, який сприяє душевному здоров’ю, забезпечує духовне благополуччя. А психологічний комфорт, в свою чергу, допоможе поставити освітній процес на глибинну психологічну основу, органічно поєднати формуючий вплив дорослого на дитину з урахуванням її природних нахилів і здібностей.

В кожному садочку, в кожній групі зустрічаються діти: невмійки, непослухи, новачки і т.д.  Перед вихователями постає важливе і складне завдання: знайти правильний підхід до дитини який би сприяв емоційному благополуччю дитини. І тому у роботі з різними категоріями дошкільників та з метою запобігання психічних розладів  педагоги можуть скористатися слідуючими підходами.

Новачки

Дитина вперше приходить до садочка. Вихователька намагається привернути малюка до себе. Проте діти реагують на її увагу по – різному: одні легко  і охоче йдуть на контакт , інших доводиться “завойовувати”, “добирати до них ключик”, треті аж геть неприступні.

Незвичайне середовище, увага незнайомих людей – усе це є сильним подразником для емоційно – чутливої дитини і викликає у неї стан загальмованості.

Треба допомогти загальмованій дитині зняти всі види психологічного тиску: прохання, умовляння, прямий осуд. Важливо на якийсь час дати малюкові спокій – нехай поплаче.

Діти, які “не граються”

Особливої уваги потребують діти, які не виявляють інтересу до гри не тільки у дитячому садку, а й дома. Така поведінка пов’язана з дією психотравмуючих впливів, які нервують малюка, гальмують ігрову активність. І поведінка, і мова, ігри таких дітей несуть в собі відбиток психологічного дискомфорту в їхньому житті – в них немає радості, тепла, щирості.

На корекцію ігрових дій мають спрямовуватися зусилля вихователя. Найважливіше, щоб у грі дитина навчилася контролювати свою агресію, не спрямовувати її на людей, які не беруть участі в грі. Слід зупинити дитину, “переключити ” її увагу, а не зображати біль, образу, тим більше не посміхатися, коли малюк цілиться з іграшкового пістолета в перехожого.

Невмійки

Щоб виховати в дитині навички самообслуговування, слід спиратися на її прагнення дістати високу оцінку з боку дорослих. Готовність дорослого чекати від вихованця тільки гарних вчинків і наперед радіти їм – це дійовий фактор психологічного впливу на  дитину. Він значно ефективніший від спроб батьків і вихователів довести малюкові необхідність своїх вимог.

Непослухи

Неслухняність – цілком нормальне для малюків явище і потребує від дорослих просто послаблення вимог до дитини. Інша справа, коли некерованість затягується, стає хронічною : до будь – яких пропозицій дорослого дитина ставиться негативно. Тут потрібна особлива тактика : не намагайтеся перевиховувати таких дітей нескінченими докорами.

Рухливі, збудливі діти.

Ця категорія дітей зазнає надміру посилених виховних впливів. Ці зусилля часто виявляються марними і навіть шкідливими для дитини. Збудливу дитину неможливо одразу примусити бути  стриманою. Головне – не провокувати спалахів роздратування.

Вразливі, сором’язливі діти.

Це пов’язано з високою чутливістю нервової системи. Основні принципи психологічного підходу до виховання таких дітей грунтуються на врахування їхньої емоційної чутливості, легкої навіюваності, швидкої втоми. Необхідно дотримуватися звичного режиму дня, привчати малюка до порядку. Не можна залякувати вразливих дітей, адже у них часто проявляються “дитячі страхи”.

“Повільні ” діти

Це явище обумовлене властивостями нервової системи. Замість того, щоб вимагати від дитини швидко відповісти на запитання, потрібно навпаки, затримати її увагу на етапі підготовки до дії, попросити щоб вона повторила запитання, розповіла, що збирається зробити.

“Нечемні  ” діти

Щоб виховати у дитини  чуйне ставлення до людей, не можна дорікати її в егоїзмі. Навпаки, слід частіше помічати і схвалювати в її поведінці прояви піклування про інших, бажання зробити їм добро. Головне, щоб малюк сам повірив у свою доброту, чуйність, чемність. Тоді він швидше почне цінувати і виявляти ці риси у своїй поведінці.

Діти, що не хочуть вчитися.

Труднощі старших дошкільників, як правило, пов’язані з їхньою нестійкою увагою, невмінням слухати вихователя, пасивною позицією на заняттях, байдужістю до матеріалу, що вивчається. Основним фактором виникнення розумових лінощів є невміння дитини бути уважною. Оскільки довільні процеси в шестирічному віці лише починають формуватися, то нестійкість уваги цілком природна для малюка.