Логопедичний вплив – це педагогічний процес, який здійснюється за допомогою наступних засобів: навчання, виховання, корекції, компенсації, адаптації, профілактики мовленнєвих порушень. Логопедичний вплив при необхідності може поєднуватися з медичним впливом – медикаментозним, фізіотерапевтичним, психотерапевтичним і т.п. Розглянемо кожний із засобів логопедичного впливу.

Навчання – процес засвоєння певних знань, умінь і навичок під керівництвом спеціальної особи (логопеда, вчителя, вихователя), який включає активну пізнавальну діяльність дітей.

Виховання – процес систематичного й цілеспрямованого впливу на духовний та фізичний розвиток особистості у відповідності з потребами суспільства.

Корекція порушень мовлення – це виправлення недоліків мовлення, подолання мовленнєвих порушень.

Компенсація – це відновлення чи заміна втрачених функцій шляхом їх перебудови чи використання збережених функцій.

Адаптація – пристосування дитини з патологією до умов суспільства.

Профілактика мовленнєвих порушень – сукупність попереджувальних заходів, які спрямовані на збереження мовної функції та попередження її порушень.

Логопедичний вплив реалізується на логопедичних заняттях. Основні завдання логопедичних занять, як вони сформульовані Т.Б.Філічовою та Г.В.Чіркіною, є:

1. Розвиток лексико-граматичної сторони мовлення:

• розвиток розуміння мовлення;
• виховання вміння спостерігати та осмислювати предмети та явища довкілля, їх називати;
• формування узагальнених понять;
• формування практичних навичок словотворення й словозміни;
• виховання вміння вживати речення різних конструкцій.

2. Розвиток фонетико-фонематичної сторони мовлення:

• формування правильної вимови звуків;
• розвиток фонематичного слуху та сприймання;
• закріплення навичок вимови слів різної складової структури;
• підготовка до здійснення елементарного звукового аналізу та синтезу;
• контроль за виразністю мовлення.

3. Навчання дітей самостійному висловлюванню:

• передавання вражень про побачене;
• передавання вражень про події в довкіллі;
• переказування в логічній послідовності змісту сюжетних малюнків та їх серій;
• складання розповідей-описів за зразком педагога, за схемою, за опорними словами, за уявою тощо.

Логопедичні заняття розрізняються за видами: фронтальні (групові), підгрупові та індивідуальні. Традиційно в структурі логопедичного заняття виділяються такі моменти:

• організаційний момент;
• повторення пройденого матеріалу;
• викладення нового матеріалу;
• закріплення нового матеріалу;
• узагальнення вивченого матеріалу;
• завдання на другу половину дня.

В залежності від типу заняття, від корекційних і виховних завдань логопед, формуючи структуру заняття, підбирає ті чи інші принципи та методи, як традиційні, так і творчо перероблені, модифіковані з урахуванням структури мовленнєвого дефекту, вікових та індивідуальних особливостей дітей.